субота, 24 січня 2009 р.

Старіємо, брате

Старіємо, брате.
А хто чим багатий
За довгий відрізок життя?
Викладуй на ляду,
Що ти нагромадив,
А я похвалюся, що я.


Є діти й дружина
Та нова машина?
Цінуй їх, люби й бережи.
Є власна оселя
Та люстра на стелі?
Не марно життя, значить, жив.

І в мене сімейка,
Та ще й не маленька -
Дружинонька, діти, ще й пес.
Малесенька дачка,
Квартира, а "тачка"...
Ще куплю. І лиш - "крутий" "мерс".

Та перше я хочу
У час найкоротший
Залізти на Місяць чи Марс,
Бо входить у моду
в "блатного" народу
Придбати там шмат задарма.

Бо потім дорога
Як буде до Бога,
І буду я йти до Небес,
На Марсі пристану
Й згадаю востаннє
Той світ, тих людей, і тебе.

Як сіяли зерна,
А плутались в тернях,
Як щастя шукали в вині,
Як думали кожен,
Що світ переможем,
Насправді ж, копались в багні.

Як думали, брате,
Що ми тим багаті,
Що в хаті, в кишені, в кишках,
Як роки минали,
А ми все не знали,
Для чого та праця важка.

Тепер хочу, брате
Тебе запитати:
А що нам залишиться там,
Де хата - то простір,
Багатство - то совість,
А щастя - рай з вічним життям?

То може нам, брате,
Про інше подбати:
Щоб щезла з життя метушня -
Забути тілесне,
Покликати Духа,

І мовити Слово щодня.